Святі мученики Зінон і Зіна жили в IV столітті у Філадельфії Аравійській. Святий Зінон був родом зі знатної сім’ї. Він мав величезний будинок, безліч слуг та великий статок. Всією душею прийнявши віру християнську, він роздав усе своє майно, відпустив слуг і став проповідувати Слово Боже. Разом із ним залишився його слуга святий Зіна, який був вірним учнем і помічником свого колишнього пана.

В той час у Філадельфії Аравійській правив ігемон Максиміан. Почувши про те, яку велику честь Максиміан надає ідолам, святий Зінон вирушив до нього разом зі своїм слугою, Зіна не хотів залишити свого пана і добровільно пішов за ним. Прийшовши до Максиміана Святий Зінон побачив, що той дійсно дуже шанує ідолів і старанно служить їм. Святі мученики вирішили викрити його перед народом.

Гонитель християн наказав катувати святих. Під час катування Зінон, протягнувши руку, ударив ліктем у стіну ідольського храму і, з Божою допомогою, ударом зруйнував і знищив язичницький храм. За скоєне Зінона спершу повісили і без милосердя стали стругати ножами його тіло його, а отримані рани натирати оцтом і сіллю, а потім чотирма клинами забили в колодку ноги його.

На місце муки святого Зінона прийшов Зіна і почав благати свого пана не відштовхувати і не покидати його. Тоді обох святих мучеників привели до ігемона на допит, та вони твердо відмовилися поклонятись ідолам. Це розлютило ігемона. І знову святі терпіли муки: їх били, рани розтирали оцтом і сіллю, палили вогнем, обливали киплячим маслом. Але ніякі тортури і знущання не змусили їх відректися від істинної віри Христової. Святі терпляче переносили всі муки і силою Божою залишалися живі. У 304 році мученики були усічені мечем.